шева

Synth-pop березень

Цього місяця вийшло аж 3 платівки виконавців, що мають значну аудиторію і значний вплив на жанр та музику взагалі.
Я спеціально чекав, доки вийдуть всі альбоми, щоби написати узагальнюючий псто. Отже, почнемо.



Hurts — Exile.

Не можу сказати...Collapse )

IAMX — The Unified Field.

Я не так давно...Collapse )
Depeche Mode — Delta Machine

Це була найбільш...Collapse )
шева

2012

Про рік в цілому

Непростий, але до цього вже звик. Більш-менш спокійний, без маштабних потрясінь.

Awards

— спутницям життя за те, що були або є. Йти по життю наодинці — недобра справа;
— моїй групі за існування і можливість втілювати.

Плани

Плани, портовані з минулого року, що були втілені:
— зростати професіонально;

На наступний:
— ще більш зрости професіонально;
— вдосконалювати свої композиторські навички і писати більше хорошої, годної музики.

Музика

Альбом року, як і планувалось, Paul Banks — Banks.
Пісня року: Rammstein — Gib Mir deine Augen.
Очікування 2013: альбоми Depeche Mode, Scars on Broadway, Stone Sour.
Відкриття року: IAMX

Васильєв

Коротко про довге

Час летить або повзе, але все повз мене. Міняється багато, робиться ще більше, відбувається просто неосяжний об'єм всього. Тому коротко.
Вчусь. Ну як вчусь. Прогулюю 2/3 пар, які по власному бажанню, які з домовленності з преподом. Роблю те, що цікаво, наприклад курсовий з цифрових пристроїв, про нього напишу окремо.
Працюю. Тепер більше головою і ногами. Вчу cisco, отримую досвід роботи з юзерами і різними позаштатними ситуаціями. Моя аура притягує до себе всі можливі і неможливі неполадки, тому тут взагалі цікаво виходить.
Граю. Звісно шо барабанщик. Гранж - хард - якась альтернатива. Досвіду мало, мені соромно. Пацани кажуть, що ок. Пишу помаленьку пісні, одну вже граємо. Тепер до неї треба текст. Буде цікаво.
Живу. Одні стосунки закінчились, на жаль, інші почались, на щастя. Прийшло воно несподівано і з несподіваного боку. Все починається спочатку.
Міняюсь. Став полювати за досвідом.
Коротше кажучи, якось так.
Картинка для привернення уваги.

drm
шева

Banks (2012)



Все таки є у мене нездорова любов до всього, що робить цей дядько. Це почалось із перших звуків Rest My Chemistry, і триває дотепер.
На черзі — новий сольний альбом, уже не під псевдонімом, а під справжнім ім'ям. Неоднозначний, важкий для пересічного слухача, але пересічний не зайде у такі хащі і не завмре під розлогою кроною послухати на цей неймовірний передзвін.
Ще до його виходу, з першими звуками Julian Plenti… Lives EP я знав: це мій кандидат на місце альбому №1 року 2012. І поки цей дядько і його 10 космічних пісень повністю це виправдовують.
Саме так, іншого слова важко підібрати: космос. Хитросплетіння, співзвуччя, перегуки, музика на кінчиках пальців, і тонни харизми. Кожна пісня тут окрема страва із мільйона інгредієнтів, на своїй тарілці зі своєю канвою. І це відчуття, коли із таких несхожих і часто несумісних звуків сплітається неймовірно красива і мужня музика.
Важко давати оцінку такому запису, адже числом від 1 до 100 не описати те, що я відчуваю по відношенню до цього альбому. Але, щоб зберегти формат, дам 90/100 — трохи не вистачає плавності оповіді.
Захочете послухати — готуйтесь: настрій прийде не після першого, а часто і не після 5-10 прослуховування. А коли прийде, то цей осінній саундтрек надовго заляже у кожній вашій клітинці.

Васильєв

The 2nd Law


Ну що, майже вийшов і успішно викрадений новий альбом Muse.
Зауваженя перше: дабстеп. Щиро заздрю людям, які його можуть слухати, бо для мене це — знущання над вухами і смаком, як і попередні модні віяння (тектонік, драм'н'бейс). І завжди знаходяться шановані виконавці, що клюють на ці тимчасові забавки ради того, щоб бидлєцо зацінило їхній стайл і принесло в їхню скарбничку на пару фунтів стерлінгів більше.
Не обійшла ця напасть і Muse. Це і Ме-ме-ме-меднес, де непогана мелодика та і пісня в цілому споганені пост-продакшеном, ВУБ-ВУБ-ВУБом і подачею, це і Follow Me, доволі вибухова річ, але замість доброго м'ясного рифу там таки КЖ-КЖ-КЖ-БЕМ-БЕМ-БЕМ-ГРХ-ГРХ, ну ви розумієте, про що я. А про чисто дабову Unsustainable я і говорити нічого не хочу.
Жах-жах-жах.
Зауваження друге: щойно у якогось відомого рок-музиканта народжується первісток, одразу ж і виходить альбом колискових. Беламі став надто сентиментальним і всі оголені нерви заховав за піджаком з блискітками.
Похвала перша: якість. Росте з кожним роком. Нема лишніх звуків (майже), все відшліфовано і збалансовано. Звідси і дуже сильні речі, особливо вдалою вийшла Animals.
Похвала друга: дистанціювання від впливів. Не дивлячись на відчутні впливи Queen (Panic Station == Another One Bites the Dust + RHCP), всі віяння завуальовано-зааранжовано так, що ззовні залишається саме ядро Muse, яких часто звинувачують у відсутності власного стилю і копіюванні інших. Музика самобутня, може не вбивчо-оригінальна, але однозначно неповторна.
Похвала третя: цілісність. Альбом на диво цілісний і слухається як єдиний твір, а не як збірка "Хіти осені 2012".
Похвала четверта: Кріс Волстенхолм. Він заспівав, і його дебют для мене — найкраще місце на платівці, свіже вкраплення і доволі гармонічне. А техніку гри на басу він з кожним альбомом демонструє все кращу. Маладчага корочє.
Підсумок: 7/10, хоча раніше на Лепрі в тематичному пості поставив 6/10. Якби не дабстеп, був би дуже і дуже сильний альбом, але. Але це не супермассивна чорна діра, це флегматична туманність на краю Всесвіту. Найбільш цілісний і найбільш неоднозначний їхній альбом. Не можу і не буду казати "Muse уже нє тє". Лише поставлю питання: оберти згаяно, куди далі?
До прослуховування: Animals, Survival, Liquid State, Isolated System, Panic Station, Big Freeze.
NYA

Обожнюю

y_575d77ce

Дві мої обожнювані німецькі гурти. Одні — художники, інші — уособлення чоловічності і могуті. Без них я був би інакшим.

хаускотэ

Des Wahnsinns fette Beute


Оцінка — 7/10.
Якщо ви не чули нового альбому і вважаєте, що Monster(2008) — попса, то тікайте в ліс і рийте землянку.
Умфи повернулись до коренів, але трохи не тих, до яких фани сподівались. Замість відродження традицій Defect i Unrein вони згадали електронщину з усіма витікаючими: гітари в тіні, Деро грузить пафосом вокал, ударні перетворились на жалюгідне видовище.
Навіть речитатив вліпили (Bonobo), а тексти взагалі швах. Повне пузо безумства, краще і не скажеш.
Плюси — по-перше, якість. Цього у німців не відбереш, не дарма 20 років рублять рок. У компанії не фанатів (а їх в наших краях ще пошукати треба) можна спокійно вмикати, доволі добра альтернатива. Але це не той індастріал, 1999-2008, який ми так любимо, і далеко не та зубодробильна мазафака 1994-1999, яка за пояс заткне будь-яку сучасну хардкорну групу.
По-друге, дуже сильні ліричні номери, до них "рестайлінг" не докотився. По-третє, як не як, це щось новеньке, і хтось уподобає і це і ближче познайомиться з групою. Альбом — ідеальна приманка для неофітів, якої німцям так не вистачало.
На останок — 3 мої улюблені нові пісні і кліпи в хронологічному порядку, для порівняння: Sex (1994), Unsere Rettung (1999 live), Traumst Du (2006), Zwei Schritte Vor (2012).
Як говориться, р̶е̶з̶у̶л̶ь̶т̶а̶т̶ долоня на ліцо.Collapse )